Виховуємо в дитині охайність
Ідеальна жінка повинна бути гарною господинею, люблячою дружиною і дбайливою мамою. А в сучасному контексті ще і успішної бізнес-леді. Так як же бути? Чи можна встигнути все?
Текст: Рамила Гамбаева
24.05.2012 
Мільйони жінок щодня доводять, що здатні впоратися з усіма цими завданнями. Вірніше, їм доводиться це доводити. А з появою в сім\’ї дітей про вільних хвилинах взагалі можна забути: постійна прання, прасування, прибирання. Здається, що цієї рутинної роботи кінця і краю немає. Ось діти трохи підросли, але турбот не тільки не зменшилося, а й додалося з лишком. До того ж декретну відпустку закінчений, і необхідно в свій графік якось вклинювати виконання професійних обов\’язків. І допомоги за великим рахунком чекати не від кого, не рахуючи миття посуду чоловіком в день 8 березня.
Стоп! Чому не від кого? Чому б не заручитися посильної підтримкою від улюблених дітей. Дитина старше одного року здатний зробити істотний внесок у збереження чистоти і порядку в будинку. Головне зуміти зробити так, щоб це заняття приносило малюкові задоволення, а заодно і виховувала в ньому корисні якості, такі як акуратність, працьовитість, організованість і багато інших.
Дитяча ініціатива
Маленькі діти до 7 років зазвичай з радістю погоджуються допомогти по дому, особливо якщо прибирання підноситься у вигляді своєрідної гри. Виконуючи «дорослу» роботу, діти наближаються до заповітного відчуттю себе «великими», такими ж, як мама і тато. Але не слід чекати від дитини, що він вимиє підлогу також ретельно і технічно, як це роблять дорослі. І не потрібно лаяти його і сердитися, якщо він не виправдав очікувань: це назавжди відіб\’є в нього бажання допомагати. Головне, що малюк намагається, а будь старання і працю заслуговують на заохочення. Трохи терпіння і практики, і ваша дитина освоїть необхідні навички і з нього вийде відмінний помічник. Дитина повинна бачити, що чим швидше будинок буде зібрано, тим більше часу залишиться для спільних занять та ігор.
Допомога по дому важлива не тільки для втомленої мами, але і для самого малюка. Якщо до 15 років дитина ніколи сам навіть не прибирав свою білизну в прання і не знає, як засипати порошок у пральну машину, а неприбрана кровать – звичайна справа, то навряд чи варто сподіватися, що в зрілому віці в ньому прокинеться любов до акуратності і порядку. Мама не може жити зі своєю дитиною все життя і збирати за них розкидані шкарпетки. Звичку до порядку треба виховувати з самого дитинства, інакше потім буде вже занадто пізно. Виховання полягає в залученні до праці. Дитині у віці 4 років цілком по силам збирати і розкладати по місцях свої іграшки, витирати пил, пилососити (найцікавіше заняття), поливати квіти. Дитині старшого віку вже можна довірити готувати нескладні страви (наприклад, яєчню), мити раковину, самостійно стежити за чистотою у своїй кімнаті. Порядок дисциплінує, що благотворно позначається на навчанні в школі.
Покажіть приклад
Але саме вірний засіб прищепити дитині любов до порядку і викликати в ньому ентузіазм у цій справі – це, звичайно, особистий приклад. Діти в усьому намагаються копіювати дорослих. Не показуйте дитині, що прання штор або миття посуду подібні кінця світу. Інша поширена помилка, яку здійснюють батьки, це примус до роботи. Тут спрацьовує протилежний ефект: дитина не захоче робити те, що його змушують. І навіть якщо він і підмете підлогу, то навряд чи він зробить це на наступний день самостійно. Дитина повинна сама захотіти бути корисним.
Розподіліть обов\’язки, щоб у кожного в хаті було заняття, за яке він відповідає. Тільки не треба перекладати всю роботу на дітей, їм це швидко набридне, так і викличе відчуття несправедливості і обурення. Та і якість такої «понаднормової роботи буде явно залишати кращого. Розподіл обов\’язків заощадить ваш час. Тепер ви можете викроїти увечері час почитати дітям книгу або спекти смачний пиріг (знову ж таки, можливо, не поодинці) і влаштувати веселе сімейне чаювання. Адже частина роботи вже виконана маленькими помічниками, і можна спокійно проводити настільки цінне вільний час не з каструлями, прасками і щітками, а з рідними і близькими людьми.