Зошити акуратно покладені в портфель, ручки з олівцями чекають своєї години в пеналі, письмовий стіл готовий до нових звершень, а на кухні у вазі стоїть перший букет квітів для вчителя. Між тим, малюки не завжди сприймають похід в школу як на свято, і багатьом з них потрібно допомогти адаптуватися до нових умов, в яких вони проведуть одинадцять років.
Текст: Світлана Бикова
16.10.2012
Діти, що надходять у перший клас, переживають особливий період – так звану адаптацію. Малюк, ще недавно ходив у дитячий садок, освоює нову для неї соціальну роль, пристосовується до нових норм поведінки і набуває нове оточення. Ще вчора він грав і спав, скільки хотів, а сьогодні вже потрібно рано вставати, дотримуватися режиму і виконувати домашні завдання. За білими бантами, яскравою шкільною формою та духмяними букетами низка уроків, змін, радощів і прикрощів.
З корабля на бал
Щоб перехід до шкільного життя не був таким різким, підготуватися до неї потрібно за кілька днів. Хоча б за тиждень. В останні дні перед 1 вересня не навантажуйте дитини різними заходами і гучними розвагами. Тим більше не варто відправляти малюка в школу відразу ж після приїзду в гості родичів або закордонної поїздки. Нехай у дитини буде кілька вільних від вражень днів. Постарайтеся налаштувати режим дошкільної тижня під особливості шкільного навчання. Тобто кожен день укладайте дитину на годину раніше: він повинен звикнути вставати, що називається, «з півнями». Протягом цього тижня виключіть зайве навантаження на дитину: нехай вона менше дивиться телевізор і грає на комп\’ютері. В іншому випадку перехід від розваги до навчання буде нестерпний. Звичайно ж, не варто лякати першокласника всім: незадоволеними вчителями, складними домашніми завданнями і щоденними муками на уроках. Спробуйте не обговорювати в присутності малюка саму школу та педагогів, особливо професійні та особистісні якості того чи іншого вчителя. Похід у школу, повинен бути довгоочікуваним, бажаною подією, яке хочеться наблизити як можна швидше. Пограйте зі своїм першокласницею «в школу», щоб він у вільній, приємною ігровій формі освоїв основні шкільні правила: як правильно сидіти за партою, коли треба піднімати руку, як вести себе на перерві і т. п. Розповідайте маляті про школу, в якій йому належить вчитися. Скільки дітей буде у класі й у всій школі, скільки вчителів, класних кімнат – будь-яка інформація буде цікава майбутньому учневі і сформує у нього почуття причетності і навіть гордості за свій навчальний заклад. Показуйте йому фотографії зі свого шкільного життя, а якщо збереглися і старі щоденники і зошити. Згадайте кілька веселих, кумедних моментів, пов\’язаних з уроками або однокласниками. Сходіть разом в школу, покажіть кабінет, де дитині належить займатися, огляньте їдальню, гардеробну, актовий зал. Найбільше дітей лякає невідомість, а під час відвідин школи вони зрозуміють, яка обстановка їх чекає. Під час екскурсії запитайте дитину, ніж школа схожа на дитячий садок і чим від нього відрізняється. При необхідності підкажіть, що є спільного і відмінного. Запитайте майбутнього першокласника, як він надійде в різних ситуаціях, наприклад, якщо не зможе знайти дорогу в клас або втратить пакет зі змінним взуттям. Для дорослих все це здається несуттєвим, а ось для малюків є справжнім стресогенних фактором. По можливості познайомте дитину з майбутніми однокласниками і вчителем. Така неформальна бесіда знизить емоційне напруження, пов\’язане з невідомістю.Перші кроки у великий світ
Період адаптації в школі у дітей триває по-різному. Одним достатньо тижня, а інші тільки освоюються через 3-4 місяці.
Перші дні малюка в школі викликають найбільший стрес для маленького організму, так як зміна теплих сімейних відносин на дисциплінуючий умови школи іноді буває дуже різкою.
Ось чому в перші дні шкільного навчання мами і тата повинні звернути увагу на наступні моменти:
Дитині важливий хороший відпочинок і спокій: дотримання режиму дня і дотримання дисципліни в домашніх умовах закріплюють результат шкільного впливу. Втім, тут існує небезпека загнати нещасного учня в їжакові рукавиці, так що не перестарайтеся. Стежте за дитиною: найдрібніші зміни в його поведінці можуть свідчити про існуючі проблеми. Серед них – конфлікти з однокласниками, непорозуміння з учителем, страх помилок, невпевненість у собі та ін. Про труднощі в школі говорять і симптоми фізичного стану: втома, головний біль, скарги на слабкість. Ненав\’язливо допомагайте дитині в перевірці і виконанні домашніх завдань, щоб сформувати в учня критичне ставлення до своєї роботи і здатність до самоконтролю. Не вимагайте від дитини статистичних показників, адже головне в навчанні не оцінки, а сам процес отримання нових знань. Згадайте: багато трієчники в підсумку стали славетними вченими, лікарями, живописцями. Хваліть і підбадьорюйте своє чадо: йому потрібна підтримка батьків, а не постійна критика. Ваш малюк став учнем, на його думку, вже зовсім «дорослим», однак для вас він назавжди залишиться дитиною. Так, підвищуйте вимоги до нього, але не любите його менше.
