Гранада – мрія королів
Гранада, розташована на півдні Іспанії, в регіоні Андалузія, протягом своєї багатовікової історії була справжнім містом-мрією, якою бажали оволодіти різні монархи. Розкинулася на широкій родючій рівнині серед трьох пагорбів в передгір\’ях Сьєрра Невада і біля річки Даррен, Гранада створює відчуття особливого світу зі своїм кліматом, світлом, блакитним куполом неба і кришталево-чистим повітрям. Її нагороджували такими епітетами як «королева міст», «світла зірка, що впала з неба», «справжній рай Магомета», «західний Дамаск».
Заснування міста відносять ще до часів древніх іберів в V столітті до н. е., свою нинішню назву місто отримало в епоху стародавніх римлян. Свого особливої могутності і культурного розквіту Гранада досягла в часи, коли містом володіли араби – вже в VIII столітті тут височів замок Алькабаса і ще деякі фортифікаційні споруди. Піднесенню Гранади сприяло ослаблення її сусіда – Кордовського халіфату, а успіхи християнської Реконкісти змушували шукати притулок в Гранаді мусульманських біженців з Севільї, Валенсії і Кордови. В 1013 році в Гранаді склалося незалежна держава на чолі з династією Зірідів, а його розвиток продовжилося при прийшла на зміну династії Альмохадів, поки в результаті повстання проти правлячої династії в 1238 р. не був заснований емірат Насридів.
Саме при них був закладений шедевр зодчества, заради якого в Гранаду стікаються тисячі туристів – Альгамбра. Назва цього комплексу в перекладі означає «червоний замок» і вказує на червоний глинистий відтінок його стін. Дійшли до наших часів споруди Альгамбри відносяться до 14 століття – період найвищого розквіту Гранади, і Альгамбра стала наочним вираженням цього розквіту. Враження, яке справляє ця фортеця-палац, не вкладається в рамки якихось загальних уявлень – це уособлення східної розкоші, зведена в абсолют. У декорі Альгамбри використовувалася різьблення по каменю, різьба по дереву, знаменита розписна плитка «азулехос» і кольорові вітражі «камарийя».
Практично з кожної залою, вежею чи кріпак стіною Альгамбри пов\’язана якась легенда. Одна з них свідчила про те, що влада маврів в Гранаді повинна була закінчиться тоді, коли зображення відкритої долоні, поміщене на фасаді Вежі Воріт, стикнеться з кам\’яним ключем, розташованим на зворотній стороні воріт. Так і сталося. Потужна артилерія католицьких королів, Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастільської так жорстоко обстрілювала замок, що під шквалом снарядів потужні ворота зрушили і ключ опинився в руці. Сталося це в 1942 році, коли християнські королі відвоювали місто у маврів, поставивши крапку в багатовіковій боротьбі християн за звільнення Іспанії від влади арабів.
