Як і чим лікується субклінічний тиреотоксикоз? – 1001 рада

Субклінічний тиреотоксикоз – це один з видів тиреотоксикозу, стану, що викликається підвищеним виробленням гормонів щитовидної залози, які патологічно впливають на стан здоров\’я. Зміни зачіпають внутрішні органи, а також викликають косметичні дефекти: з\’являється дифузний токсичний зоб і очі стають «витрішкуваті» – екзофтальм.

Тиреотоксикоз підрозділяється на 3 ступеня тяжкості, розглядають субклінічну форму окремо. Під час нього погіршення здоров\’я спостерігається циклічно, тому серед медиків до цих пір ведуться суперечки: чи потребує це стан особливого лікування або досить коригуючих методів і терапії основних захворювань, які спричинили цю патологію.

Зміст статті

• Відомості про тиреотоксикозі субклінічної форми
• Діагностика небезпечного стану
• Лікування тиреотоксикозу
• Відгуки:

Відомості про тиреотоксикозі субклінічної форми

Це стан частіше зустрічається у жінок після менопаузи, і на його поява впливають хронічні захворювання і зовнішні фактори.

Насторожують лікарів очні симптоми – при тиреотоксикозі вигляд обличчя змінюється, очі стають опуклими, у зв\’язку з чим швидко знижується гострота зору. Так дає про себе знати рання базедова хвороба.

До інших внутрішніх причин відносяться такі чинники:

• аденома щитовидної залози;
• післяпологова гормональна перебудова;
• дифузний токсичний багатовузловий зоб.

При тиреотоксикозі легкого типу надлишок гормонів може виникнути за рахунок застосування лікарських засобів, що призначаються для лікування тиреоїдиту – запального захворювання щитовидної залози – йодисті препаратів, альфа-інтерферону, L-тироксину.

Крім очних симптомів і збільшення щитовидної залози на субклінічний тиреотоксикоз вказують наступні ознаки:

• періодичні напади тахікардії;
• виражена пітливість, яку часто приймають за припливи;
• зміна настрою, роздратування;
• безсоння;
• періодичні напади діареї;
• почастішання сечовипускання;
• тимчасовий тремор кінцівок.

На відміну від тиреотоксикозу інших типів, втрати ваги не відбувається, навпаки, він може незначно додаватися.

Якщо вчасно не поставити правильний діагноз, то організм збіднюється необхідними для нормальної життєдіяльності корисними речовинами – перестають засвоюватися мінеральні сполуки – що провокує розвиток остеопорозу, ішемічної хвороби, старечого слабоумства.

Підвищується ризик прояву важкого ускладнення ішемічної хвороби – розвитку інфаркту міокарда, виникнення ішемічного інсульту.

Діагностика небезпечного стану

При підозрі на гіперфункцію щитовидної залози пацієнту рекомендують наступні види обстеження:

Загальні аналізи крові і гормональний аналіз, для виявлення вмісту в лабораторній пробі гормону ТТГ – тиреотропіну. Якщо синдром присутній, то кількість гормону ТТГ знижений на тлі інших показників: Т3, Т4;

На підставі результатів аналізів та досліджень вибирається схема терапії стану.

В більшості випадків основна лікування спрямоване на нормалізацію цукру в крові, підвищення або зниження гемоглобіну, нормалізацію стану серцево-судинної системи.

Лікування тиреотоксикозу

Основні терапевтичні заходи при тиреотоксикозі спрямовані на зниження функціональної діяльності щитовидної залози і її нормалізацію.

Стандартна схема лікування – призначення препаратів на основі тиамазола і пропилтиоурацила – вони безпосередньо впливають на щитовидну залозу і блокують її функції. Стандартна Схема лікування, але дози і тривалість терапевтичного курсу підбираються кожному хворому в індивідуальному порядку – після поліпшення стану з лікувальної дози переходять на підтримуючу.

У більшості випадків призначаються глюкокортикостероидные гормони, дози яких теж коригуються залежно від віку пацієнта, стадії захворювання та індивідуальних ознак – ваги хворого і рівня метаболізму.

Лікування радіоактивним йодом вважається одним з найсучасніших методів усунення стану, при якому щитовидна залоза працює в підвищеному ритмі. Цей спосіб коригування допомагає уникнути оперативного втручання – видалення щитовидної залози.

При субклінічному тиреотоксикозі більшість ендокринологів знаходяться в вичікувальної позиції. Поки стан не викликає стійкі порушення в організмі – не призводить до манифестной формі – гормональну терапію починати не радять.

Однак лікування захворювання, що спровокував гіперфункцію щитовидної залози, починають відразу ж після його виявлення.

Не проводиться лікування у пацієнтів, які страждають аутоімунних і підгострим тиреоїдитом й у вагітних з фізіологічним проявом тиреотоксикозу.

Оскільки синдром розвивається у II триместрі вагітності і не впливає на стан плода, незначно погіршуючи самопочуття майбутньої матері, то використання тиреостатиків невиправдано – воно може вплинути на фізіологічний розвиток дитини.

Однак після пологів породіллі будуть потрібні обов\’язкові діагностичні обстеження і коригування загального стану, якщо робота щитовидної залози не стабілізується. У жінок в дітородному віці підвищений ризик розвитку тиреотоксикозу.

Чим старше вік пацієнта, тим більшою мірою виражені зміни. Якщо при субклінічному тиреотоксикозі виявляється ендогенний субклінічний гіпертиреоз на тлі наявної фібриляції передсердь, то необхідним заходом вважається застосування тиреостатической терапії.

В цьому випадку навіть не беруть до уваги ступінь зниження вироблення ТТГ, так як підвищується ризик виникнення патології серцево-судинної системи – розвиток атеросклерозу, поява частих аритмій.

Для продовження життя може розглядатися лікування радіоактивним йодом.

Народна медицина не може вплинути на роботу щитовидної залози, тому її підключають тільки для купірування симптоматики супутніх захворювань. Настоянка глоду допоможе стабілізувати серцеву діяльність, відвар з перегородок волоського горіха позбавить від частих відвідувань туалету, плоди шипшини вітамінізують організм. Збільшення кількості персиків і полуниці в раціоні не зможуть замінити тиреостатики, якщо вони призначені.

Однак вироблена тактика, що при значеннях ТТГ від 0,10 до 0,45 ммо/л рекомендується динамічне спостереження: періодичне тестування – раз в 6 місяців необхідно здавати аналіз на гормони.

Якщо репродукція ТТГ падає і його рівень опускається нижче 0,10 ммо/л – це стан називається повна супресія ТТГ – лікування рекомендовано починати, якщо виявляються симптоми супутніх захворювань:

• остеопорозу;
• прогресуючий ріст зобу, що викликає порушення ковтального процесу і утруднене дихання;
• порушення ритму серця – прояв тахікардії та аритмії.

Лікування органів травлення не потрібно – коригування шлунково-кишкових розладів проводиться за допомогою індивідуально складеного раціону.

Єдиної терапевтичної стратегії в сучасній медицині для лікування субклінічного тиреотоксикозу не вироблено, так як за рахунок періодичності симптомів і незначного погіршення стану він діагностується рідко.

У більшості випадків при субклінічному гіпертеріоза вибирається тактика спостереження.