Як позбутися від бичачого ціп\’яка? – 1001 рада
Бичачий ціп\’як – стрічковий гельмінт, який провокує виникнення хвороби, у медичних колах іменованої теніаринхоз. Це захворювання вважається хронічним, а більшість випадків зараження припадає на латиноамериканські та азіатські країни.
Зміст статті
- Будова, життєвий цикл, шляхи зараження
- Характерні риси та діагностика
- Профілактичні та лікувальні заходи
- Схожість і відмінність свинячого і бичачого ціп\’яка
- Відгуки:
Будова, життєвий цикл, шляхи зараження
Довжина паразита даного виду може коливатися в межах від 3 до 10 метрів, хоча найчастіше виявляються 5-7 метрові особини. Тільце глиста складається з численних члеників, мікроскопічної головки і шийки.
У головному відділі знаходиться три присоски, завдяки яким ціп\’як закріплюється в кишечнику, і може протриматися на одному місці більше 20 років. Всі членики паразита, яких більше 1000 штук, володіють власною статевою системою, з-за чого кількість відкладених яєць гельмінтів може досягати 500 мільйонів за рік.
Випорожнення тварин, заражені онкосфера (простіше кажучи, яйцями ціп\’яка), потрапляють на землю, траву та чагарники. Вони можуть переносити сильні холоди і відсутність води, а ось під впливом спеки і ультрафіолету досить швидко гинуть.
Переносниками або проміжними «господарями» стають олені, корови, бики і буйволи, тобто, велика рогата худоба, який живиться сіном і травою.
Разом з кров\’ю, личинки паразита отримують можливість подорожувати по всьому організму тварини, закріплюватися в м\’язових або сполучних тканинах. Цикл розвитку бичачого ціп\’яка в тілі худоби досить короткий: через 4 місяці личинка перетворюється в цистерку або фіну, а вже через 9 місяців остаточно гине.
У тому випадку, коли людина заражається, вже сформована фінна переживає серйозні метаморфози: у неї з\’являється голівка, обладнана присосками, і вона прикріплюється на вподобаної слизовій оболонці. З цього і починається формування дорослої особини, готової до безперервного розмноження. Весь цикл перетворення займає близько 80 днів, після чого статевозрілі членики вже можуть відриватися і виходити разом з людським калом.
Характерні риси та діагностика
Початкова стадія зараження людини відбувається без яких-небудь проявів, тоді як хронічна має наступні симптоми:
- Висока стомлюваність, болі в голові, відсутність нормального сну, розлад нервової системи;
- Проблеми з ШКТ, а, точніше: нудота, постійна печія, запори, рясне виділення слини, блювання та інше;
- Больові симптоми бичачого ціп\’яка, що з\’явився у людини, що не мають чіткої локалізації. Болі можливі в будь-якій області живота, боків і навіть попереку;
- Різко змінюється апетит, тобто, хворий може відчувати сильний голод, який буквально через кілька хвилин змінюється почуттям повного насичення;
- У деяких випадках пацієнт особисто відзначає присутність фрагментів хробака у власних калових масах.
На первинних стадіях зараження встановити діагноз практично неможливо. Щоб лікування було розпочато вчасно, потрібні такі медичні процедури:
- Лабораторне вивчення випорожнень, зішкріб з анального отвору;
- Рентгенографія, яка дає можливість розглянути паразита в кишечнику;
- Ще доведеться здавати аналіз крові на предмет виявлення недокрів\’я або лейкопенії;
- Опитування пацієнта, в ході якого встановлюється ймовірність зараження через вживання в їжу сирого або м\’ясного блюда, що пройшли недостатню термічну обробку.
У більшості ситуацій, лікування та викорінення бичачого ціп\’яка приносить позитивні результати. Відсутність медикаментозних або народних заходів, спрямованих на позбавлення від гельмінта, загрожує непрохідністю і проривом стінок кишечника, панкреатитами, перитонитами, аппендицитами і дисфункцією протока, що виводять жовч.
Профілактичні та лікувальні заходи
Варіанти того, як належить позбутися від бичачого ціп\’яка, встановлюються в умовах поліклініки. Зазвичай терапія зводиться до вживання проти паразитних ліків, і дієті. Остання передбачає тимчасову відмову від шкідливої їжі, смажених, копчених і м\’ясних страв, великого списку овочевих і фруктових культур.
По завершенні курсу прийому медикаментів, пацієнт ще кілька місяців повинен здавати кал на лабораторне вивчення. Подібні тести повинні виявити повну відсутність члеників глиста у випорожненнях. Позбутися від гельмінтів реально і народними засобами, серед яких значиться екстракт висушеної зелені папороті, гарбузове насіння і очисні клізми.
Щоб виключити ознаки бичачого ціп\’яка, у кожної людини повинна з\’явитися звичка піддавати м\’ясо та продукти з нього повноцінної термічній обробці, що триває не менше години. Для більшої мотивації варто зауважити, що фіни паразита можуть вижити навіть в 50 г шашлику, який готувався на відкритому вогні протягом 30 хвилин.
Схожість і відмінність свинячого і бичачого ціп\’яка
Розміри свинячого і бичачого ціп\’яка практично однакові, основна різниця полягає лише в їх проміжних «господарях», хоча свинячий гельмінт може передаватися через брудні руки або предмети вжитку зараженої людини. З-за цього ризик заразитися свинячим цепнем набагато вище, хоч і виводиться він значно швидше і легше.
Личинки свинячого ціп\’яка можуть проникати в усі органи і системи, закріплюватися в печінці, очах і навіть мозку. Тому ознаки патології досить разнолики: судоми, погіршення або втрата здатності бачити, припадки і смерть.
Як бачите, ознаки і наслідки зараження є відмінним мотивом акцентувати увагу на якості й способі приготування покупного м\’яса і продуктів з нього. Заодно варто привчити себе не їсти шашлик в сумнівних закладах, намагатися не користуватися громадськими туалетами, і як можна частіше мити руки з милом і дезінфікуючими засобами.