Діагностуємо і лікуємо запалення лицьового нерва – 1001 рада

Якщо трохи заглибитися в анатомію, то можна дізнатися, що у людини є 12 пар черепно-мозкових нервів. У їх число входить і лицьової. Кожна з його гілок відповідає за рухи певних мімічних м\’язів. Якщо одна з них запалюється, то розвиваються парези та паралічі тієї групи м\’язів, за яку вона відповідає.

Неврит – запалення лицьового нерва – однаково часто зустрічається у людей різного віку та статі. Однак пік захворюваності припадає на осінь і зиму.

Зміст статті

• Причини запалення у людини лицьового нерва
• Класифікація
• Симптоми первинного і вторинного запалення лицьового нерва
• Види паралічу: синдром Ханта, епідемічний паротит і синдром Мелькерсона-Розенталя
• Діагностика захворювання
• Лікування вторинного і первинного запалення лицьового нерва
• Перебіг хвороби та прогноз
• Відгуки:

Причини запалення у людини лицьового нерва

Медики підтверджують, що основним провокуючим фактором є переохолодження, наприклад, запалення можна отримати при їзді в транспорті біля відкритого вікна/люка, перебування біля працюючого кондиціонера, а також під час сну на протязі.

Але крім охолодження існують і інші, не менш поширені, причини:

• Черепно-мозкові травми;
• Інфекції (віруси кору, паротиту, герпесу);
• Запальні захворювання головного мозку, особових пазух, вух;
• Порушення в роботі серцево-судинної системи;
• Пухлини мозку.

Класифікація

Патологія буває первинною і вторинною залежно від причин, що її викликали. У першому випадку її називають хворобою Белла. Вона виникає через переохолодження та характеризується відсутністю органічних змін в області голови. У другому випадку недуга розвивається на тлі перерахованих вище причин.

Симптоми первинного і вторинного запалення лицьового нерва

Більшість пацієнтів стверджують, що патологія виникає поступово, починаючись у вигляді болів за вухом. Через кілька днів можна помітити незначну асиметрію обличчя: на ураженій стороні пропадає носогубна складка, опускаються куточки губ, обличчя перекошується до здоровій стороні.

Симптомом Белла називається неможливість стулити повіки. В такому випадку програма зусиль викликає поворот очі догори. Надалі слабкість мімічних м\’язів посилюється: не можна посміхнутися, насупитися, оскалом, підняти брови, витягнути губи і т. д. На ураженій стороні широко розкритий очей і спостерігається лагофтальм.

Знижується чутливість передньої частини мови. Іноді виникає сухість ока і сльозотеча, а також рясне слинотеча. Підвищується чутливість вуха з ураженої сторони – виникає гіперакузія – звуки стають більш гучними.

Варто зазначити, що клінічна картина може бути досить різноманітною. Вона безпосередньо залежить від місця ураження. Наприклад, коли патологія в ядрі, то виникає тільки слабкість м\’язів. Якщо вражений і відвідний нерв, який відповідає за зовнішню очний м\’яз, спостерігається парез м\’язів обличчя і збіжний косоокість.

Поразка на виході зі ствола головного мозку характеризується порушенням слуху, виникають симптоми невриту. Це відбувається з-за того, що страждає і слуховий нерв. Такі явища зустрічаються при невриномі внутрішнього слухового проходу.

У деяких випадках порушення супроводжується паралічем особи, сухістю ока, слиновиділенням, порушенням смакових відчуттів і гиперакузией. Якщо поразка знаходиться на ділянці між кам\’янистим і стремянным нервом, то виникає сльозотеча.

Види паралічу: синдром Ханта, епідемічний паротит і синдром Мелькерсона-Розенталя

Синдром Ханта – це герпетичне ураження колінчастого ганглія, крізь який відбувається іннервація барабанної порожнини, зовнішнього слухового проходу, раковини вуха, мигдалин і неба. Запальний процес впливає і на міміку.

На першому етапі хвороби виникають сильні болі у вусі, які поширюються на шию, потилицю і особа. Потім виникають герпетичні висипання, які можна виявити у вушній раковині і слуховому проході, на передній частині язика і слизової оболонки глотки.

Надалі виникає парез м\’язів на ураженій стороні, порушуються смакові відчуття. У ряді випадків виникає дзвін у вухах, знижується слух, з\’являються запаморочення і горизонтальний ністагм.

Епідемічний паротит характеризується загальною інтоксикацією організму, тобто з\’являється слабкість, ломота в руках і ногах, головні болі, підвищується температура, збільшуються слинні залози, які можна промацати за вухом.

Іноді хвороба виникає на тлі хронічного отиту, коли інфекція поширюється далі середнього вуха. Таку патологію відрізняють стріляючі болі в органі слуху.

Синдром Мелькерсона-Розенталя – спадкове захворювання, що характеризується нападоподібний течією. Воно включає в себе і порушення в роботі мімічних м\’язів, а також щільний набряк обличчя та складчастий мову.

Необхідно відзначити, що двостороннє ураження спостерігається тільки в 2% випадків. Хвороба також може мати рецидивуючий перебіг.

Також потрібно відзначити і такий недуг, як запалення трійчастого лицьового нерва у ядра. Ця патологія відома сильними болями. Спровокувати її розвиток може дуже велика кількість причин.

Лікування трійчастого нерва не завжди дає результат, тому можна сказати, що дана недуга є хронічним. Дуже часто він загострюється, а потім настає період спокою. У деяких людей хвороба не дає про себе знати кілька років, але потім знову загострюється.

Діагностика захворювання

Так як патологія має яскраво виражену симптоматику, то постановка діагнозу здебільшого не викликає труднощів.

Щоб виключити вторинну природу запалення або уточнити характер уражень мозку, лікар може призначити магниторезонансную або комп\’ютерну томографію.

Щоб визначити місце локалізації патологічного процесу, ступінь ураження і динаміки відновлення в процесі терапії, використовують электронейрографию і електроміографію.

Лікування вторинного і первинного запалення лицьового нерва

Щоб уникнути можливих ускладнень і негативних наслідків, а також швидко позбутися від хвороби, необхідно вжити заходів як можна раніше.

Гострий перебіг захворювання купірується наступними методами:

• Запалення знімається глюкокортикостероидными гормонами (наприклад, Преднізолон) або ж нестероїдними протизапальними препаратами (Мелоксикам, Німесулід, Піроксикам);
• Для зменшення набряків використовуються діуретики (Торасемид, Фуросемід);
• Виражений больовий синдром усувається анальгетики та спазмолітики (Анальгін, Дротаверин);
• Поліпшити кровообіг в ураженій області допоможуть судинорозширювальні засоби (Еуфілін);
• Щоб стабілізувати обмінні процеси в тканинах нерва, використовують вітаміни групи В;
• Повільний регрес рухових порушень м\’язів вимагає застосування антихолінестеразних і метаболічних препаратів (Неробол, Прозерин, Галантамін).

Вторинне запалення лицьового нерва передбачає усунення основного захворювання.

Через кілька днів з початку лікування призначають фізіотерапію, яка спрямована на прискорення відновлювальних процесів в уражених волокнах. Спочатку використовують лампу Мініна і Солюкс. Трохи пізніше застосовують аплікації з озокериту, голкорефлексотерапію, парафін та ультразвук з гідрокортизоном. На другому тижні хвороби пацієнта направляють на масаж мімічної мускулатури і ЛФК.

Хірургічне лікування необхідно при вродженій патології або повному розриві нерва в результаті травми. В ході операції його зшивають або проводять невроліз.

Хірургія застосовується і якщо через 8-10 місяців порушені функції не відновлюються після консервативного лікування. Проводити захід доцільно на першому році захворювання, так як в подальшому м\’язи повністю атрофуються і не підлягають відновленню.

Пластика проводиться шляхом аутотрансплантації. Матеріал, як правило, беруть з ноги хворого. Через нього до уражених м\’язів підшивають 2 гілки зі здорової сторони. В результаті імпульси від робочого нерву передаються відразу на дві половини обличчя, рухи виходять природними і симетричними. Про хірургічне втручання буде нагадувати тільки невеликий шрам біля вуха.

Перебіг хвороби та прогноз

Повністю позбавляється від недуги близько третини всіх пацієнтів, тому можна сказати, що прогноз сприятливий. Якщо ж параліч м\’язів обличчя зберігається протягом 3 місяців і ніяких поліпшень не спостерігається, то шанси на повне одужання значно знижуються. У деяких випадках, коли до невриту призвела травма або патологія органа слуху, то одужання може і не наступити.

Варто відзначити, що рецидивуючі неврити можуть принести не менше клопоту, тому що кожний наступний напад виявляється сильніше попереднього, а періоди відновлення між ними значно подовжуються. Тому не затягуйте з візитом до лікаря і лікуванням.