Великі натуралісти, які вчинили світові відкриття

Великі природознавці були знаменитими вченими, які вивчали природу безпосередньо взаємодіючи з нею. Дане слово можна розшифрувати, якщо поділити його на дві частини: “єство” – це природа, а “випробування” – перевірка.

Великі натуралісти: список

У період природознавства, коли природу потрібно було описувати і вивчати в цілому, тобто використовувати знання з різних галузей науки, таких як ботаніка, астрономія, зоологія, мінералогія, з\’явилися перші дослідники в різних країнах світу. Варто перелічити вчених, а про деяких розповісти докладніше, яким вдалося здійснити цікаві відкриття, коли ще так мало було можливостей і знань:

Великі природознавці були у Франції, Німеччині, Великобританії, Польщі, Хорватії, Швейцарії і в Росії, серед яких відомі В\’ячеслав Павлович Ковриго, Олександр Федорович Котс і Михайло Васильович Ломоносов.

Перший натураліст

Інтерес до природи у людини з\’явився ще в давнину, коли він став замислюватися про те, які рослини можна вживати в їжу, а які ні, як полювати на тварин і як їх приручити.

У Стародавній Греції з\’явилися перші великі натуралісти, у тому числі і Аристотель. Він першим став вивчати і спостерігати за природою і зробив спробу систематизувати отримані знання. При цьому до своїх спостережень учений докладав замальовки, що допомагало при дослідженні. Це було перше наукове посібник, який довгий час використовували при вивченні.

При житті Аристотель створив великий зоологічний сад, і на допомогу йому було дано кілька тисяч чоловік, серед них рибалки, пастухи, мисливці, де кожен вважався майстром у своєму напрямку.

На основі зібраних відомостей вчений написав понад 50 книг, де розділив організми на найпростіші, які стояли на нижчому щаблі розвитку, а також виділив інші живі організми, які влаштовані складніше. Він виділив групу тварин, які сьогодні носять назву Членистоногі, належать до них Комахи та Ракоподібні.

Великі натуралісти: Карл Лінней

Поступово знання накопичувалися, рослинам і тваринам доводилося давати назви, але на різних материках люди давали свої найменування, внаслідок чого виникала плутанина. Особливо важко було вченим обмінюватися знаннями і досвідом, тому що складно було зрозуміти, про що або про кого йдеться. Система Арістотеля, якою користувалися довгий час, застарівала і вже не була актуальною, коли відкрили нові землі.

Першим, хто зрозумів, що настав час навести порядок, був шведський учений Карл Лінней, який виконав величезну роботу в 17-му столітті.

Він дав кожному виду назву, причому латинською мовою, щоб всі могли розуміти в різних країнах світу. Також організми були розподілені на групи та класифікації та отримали подвійне назва (підвид). Наприклад, береза має додаткове ім\’я як плосколістного і карликова, ведмідь бурий і білий.

Системою Ліннея користуються досі, хоча в різний час вона змінювалася і доповнювалася, але ядро цієї системи залишилося колишнім.

Чарльз Дарвін

В 19-м столітті в Англії жив знаменитий вчений Чарльз Дарвін, який вніс вклад в розвиток науки і створив свою теорію походження світу, про яку знає кожен школяр.

Багато великі дослідники дотримувалися версії Дарвіна, яка полягала в тому, що живі організми змінюються з плином часу, пристосовуючись до певних умов життя. Але не всі можуть пристосуватися, і виживає найсильніший, який до того ж здатний передати свої найкращі якості у спадок нащадкам.

Російські вчені

У різні роки великі природознавці були і в Росії, і багато знають про їх здобутки і відкриття.

Вчений-генетик Микола Вавілов зробив величезний внесок у вивчення культурних рослин. Він зібрав найбільшу колекцію насіння, яка нараховувала близько 250 тисяч зразків, визначив їх місце походження, а також розробив теорію про імунітет рослин.

Великий внесок у сферу імунології вніс Ілля Ілліч Мечников, вивчаючи організм людини і те, як він бореться з різними вірусами. Роботи були присвячені вивченню холери, тифу, туберкульозу, а також сифілісу, намагання зрозуміти походження і знайти способи боротьби. Він штучно викликав сифіліс у мавпи і описав це у своїх працях. Тільки за ці досягнення його можна віднести до категорії “великі натуралісти”. Біологія для нього була головною наукою: він створив теорію походження багатоклітинних організмів, при виведенні якій присвятив багато часу вивченню процесу старіння, і вважав, що старість настає передчасно через самоотруєння організму різними мікробами і отрутами.