Андрій Валентинов та його творчість
Хто не любить таємні історії? Напевно кожної людини привертає таємничість та інтрига. Особливо, коли справа стосується історичних фактів. В книгах письменника Андрія Валентинова відображена реальна історія людства, в яку витіювато вплетені магічні сили, могутні воїни і неймовірні припущення.
Дитинство і школа
Народився Андрій Валентинович Шмалько (Андрій Валентинов – творчий псевдонім письменника) 18 березня 1958 року в місті Харкові, в сім\’ї викладачів. В 7 років пішов у школу. Зі слів автора, він вирішив, що не стане в школі відрізнятися – буде не останнім, ні першим. Відвідував у Палаці піонерів гурток ракетомоделирования, захоплювався плаванням і лижами. Любив літературу і хімію. Перший твір Андрій написав ще в четвертому класі у восьмому написав фантастичний роман. Складав вірші, які подобалися його нечисленним читачам.
Вчителька літератури, помітивши у хлопчика літературний талант, радила Андрію вступити на філологічний факультет. Але особливе місце займала історія. Він мріяв поїхати в археологічну експедицію. Якось під час канікул у Криму Валентинов Андрій застав експедицію в Херсонесі. Походив, подивився, як працюють археологи. І в душі підлітка зародилася мрія – потрапити в саму справжню експедицію. Так і намітилася мета – вчитися на історичному або археологічному.
Студентські роки
Відразу після школи він вступає до Харківського університету. На першому курсі вибрав кафедру Стародавнього світу та археології. Темою курсової роботи вибрав Стародавній Рим. Після першого курсу поїхав в експедицію в місто Зміїв, де в 1180 році князь Ігор заснував кілька городищ. Через 2 роки, теж недалеко від Харкова, копали кургани Царських скіфів. Після 3 курсу починалася музейна практика. З боку це може здатися досить нудним заняттям, але насправді студенти їздили в експедиції.
Вчитися було цікаво, чудові викладачі радили своїм студентам читати літературу німецькою та англійською, іспанською та італійською. І після закінчення університету студенти нез\’ясовним чином «знаходили» здатність до мов. В одному з інтерв\’ю письменник Андрій Валентинов сказав, що йому дуже пощастило вчитися у талановитих викладачів. Вони знали свою справу до тонкощів, по-справжньому любили його і навчили цьому своїх студентів.
У 1980 році Андрій закінчив університет з червоним дипломом і, відповідно розподілу, пішов на першу в житті роботу – в школу. Як згадує автор, «протримався» він там всього півтора року і вирішив навчатись далі. І в січні 1982 року письменник Андрій Валентинов був уже в аспірантурі. Він знову поринув у науку, роки, проведені в аспірантурі, запам\’яталися йому цікаві в житті. У 1985 році захистив кандидатську, після чого викладав в інституті мистецтв.
Початок творчого шляху
У вільний час писав оповідання і вірші. З написаного світ побачила лише одна повість – «Воскресіння Латунина». Незважаючи на обставини, Андрій кожен рік був в експедиції, вів щоденники і складав звіти, які і лягли в основу книг «Созвездье Пса» і «Сфера». Матеріалу вистачило і на ряд наукових статей. У 1991 році Валентинів пише роман «Флегетон», 1992 – «Око Сили». У 1995 році опублікований роман «Переступили».
Протягом двох років (1996-1997) були видані практично всі пролежали довгі роки в письмовому столі книги автора. Андрій Валентинов каже, що з цього моменту почалася справжня письменницька життя. Він відвідує конвенти, отримує літературні нагороди, серед яких найбільш цінує «Старт» – премію за трилогію «Око сили».
Творчість Андрія Валентинова
Письменник, пояснюючи термін «криптоистория», розповідає, що насправді не створював нового жанру або методу. І не намагався. Він не сперечається з історією, а уточнює, як все відбувалося, і слід логіці й фантазії, так як в ній повно «білих плям». Чудовий історик, він дивує читача незвичайними фактами минулого, підкидає неймовірні припущення та факти.
Але не тільки хитромудрими і заплутаними інтригами гарні книги Андрія Валентинова. Незвичайні образи реальних історичних особистостей, теорії змови, безліч таємниць затягують читачів. Піднімає автор непрості проблеми людини. Містика та історія настільки сплетені, що розібратися досить непросто. Сюжети романів сплітаються у вигадливі візерунки, рясніють «смачними» епізодами і захоплюють читача.
Цикл «Око сили»
У приголомшливою, здавалося б, фантастичної епопеї переосмислюється 20 століття. Події роману лякають своєю реалістичністю, змушують замислитися: «Можливо, автор правий? Можливо, безумство, що охопило народ під час Громадянської війни і сталінських репресій, криється не тільки в соціологічних проблемах? Може, дійсно мав місце експеримент над цілим народом?» Цей монументальний цикл – потаємна, захована історія 20 століття: 1920 рік – класова боротьба і революція, 1937 – смерть, що панує в країні, 1991 – трагічні події біля стін Білого дому, 1923 – хвороба Вождя і очікування змін.
Спартаківський цикл
Майже документальна, перша книга «Спартак» рівне і безпристрасно розкриває перед читачем історичні факти. І дає можливість «відчути» кожне твердження автора. Історія сповнена припущень. У другій книзі циклу «Ангел Спартака» вона переростає в захоплюючий сюжет. Автор веде читача від епізоду до епізоду біографії головного героя, і мимоволі захоплюєшся вождем рабів.
Мікенський цикл передає таємничість і красу Стародавньої Греції. Герої міфів і казок постають перед читачем людьми з долею, якої вони не хотіли. Але вони змогли їй протистояти. Цикл «Орія» розповість про кривавій боротьбі в епоху Великого переселення народів. Книги Андрія Валентинова – чудовий зразок історичної фантастики, густо замішаної на реальних подіях.