Річка Вожа в Рязанській області. Битва на річці Воже

Всім добре відомо про перемогу, здобуту об\’єднаними дружини князя Дмитра Донського на Куликовому полі в 1380 році. Однак далеко не всі знають, що їй передувала інша битва, що увійшла в історію як битва на річці Воже, і покрывшая не меншою славою російська зброя. Вона відбулася двома роками раніше, і стала першим великим поразкою Золотої Орди, развеявшим міф про її непереможність.

Река Вожа

Внутрішні проблеми Золотої Орди

До цього часу колись єдина Орда, зібрана в потужний кулак її засновником Чингісханом, переживала процес внутрішніх чвар і міжусобиць. Після вбивства в 1358 році хана Бердібека, за право володіти верховною владою боролися кілька десятків претендентів.

Найбільш близький до досягнення мети був Мамай – зять вбитого правителя, але, не будучи чингизидом – прямим нащадком Чингісхана, він не мав права стати правителем Орди, і на вищу посаду вміло реалізував свого ставленика Абдуллаха, родовід якого відповідала всім вимогам.

Перемога над булгарами

Навесні 1376 року Московський князь Дмитро Іванович, скориставшись ослабленням Золотої Орди, викликаної негараздами про яких було сказано вище, послав свою дружину на чолі з воєводою Д. М. Бобриками-Волинським на середню Волгу. Там його військо, завдавши поразки булгарам, є ставлениками Мамая, взяв із них значний відкуп, що становив 5 тис. карбованців та, крім того, замінило місцевих митників людьми князя.

Звістка про це привела в лють Мамая. За його наказом один з татарських полководців по імені Араб-шах розорив Новосильское князівство, яке знаходилося у верхній течії Оки і Дону, а потім, здобувши перемогу над руськими дружинами на річці П\’яні, продовжив свій шлях до Рязані та Нижнього Новгороду.

Сражение на реке Воже

Безглузде поразку

Про цю поразку російських військ рідко згадують у популярній історичній літературі. Причиною тому є не тільки трагізм події, що коштував життя кільком тисячам вояків, але головним чином та безглуздість, наслідком якої воно з\’явилося. Згідно свідченням літописців, справа виглядала так.

Завдяки тому, що звістка про наближення противника отримали задовго до його появи, у Нижньому Новгороді вдалося сформувати та надіслати йому назустріч численне добре озброєне військо під командуванням самого Московського князя Дмитра Івановича. Однак, дні минали, а супротивник не з\’являвся. Не бажаючи втрачати даремно часу, князь повернувся до Москви, а командування доручив молодому князеві Іванові, сину Нижегородського правителя.

Довірена йому військо князь Іван відвів на берег річки П\’яні, і став чекати противника, про який раніше нічого не було чутно. У таборі запанували нудьга і неробство, яке, як відомо, є матір\’ю всіх пороків. Кожен став проводити час на свій лад.

Хтось вирушив полювати в довколишні ліси, хтось ловить птахів, а переважна більшість ратників придалось самому безпробудного пияцтва. Саме воно, як з соромом визнає стародавній автор, стало причиною того кривавого побоїща, яке влаштували на березі річки раптово з\’явилися татари.

Битва на реке Воже в 1378

Черговий похід ординців

Мамай, підбадьорений таким вдалим початком військових дій, через два роки двинув багатотисячне військо під командуванням досвідченого полководця Бегіч проти самого Московського князя. Битва на річці Воже в 1378 році і стала для нього вельми сумним результатом цього походу. Бажаючи підняти свій престиж, він ледь не позбувся.

Річка Вожа, яка є правою притокою Оки, протікає в Рязанській області, і має досить невелику протяжність, ледь перевищує сотню кілометрів. Відомо, що в тому районі, де на початку серпня до неї підійшли основні сили татар, був лише один тільки брід, дозволяв переправитися на протилежний берег, але, підійшовши до нього, ординці натрапили на щільний оборонний заслін, завчасно виставлений російськими військами.

Військова хитрість князя Дмитра

За свідченням літописців, битва на річці Воже мало сприятливий для російських результат, багато в чому завдяки вмілим тактичним діям, вжитим князем Дмитром Івановичем, особисто взяв на себе командування. Скориставшись тим, що Бегіч протягом декількох днів не наважувався зробити активних дій з оволодіння переправою, він відвів свої війська на значну відстань, як би віддаючи берег противнику. Свої ж сили князь при цьому розташував у формі дуги з виступаючими вперед флангами.

Река Вожа Рязанская область

Це було хитрістю, на яку попалися татари. Переправившись через річку, і просунувшись вперед, вони виявилися оточеними з трьох сторін. Історики справедливо відзначають той факт, що битва на річці Воже в 1378 році продемонструвала вміння князя Дмитра використовувати в своїх інтересах навколишній ландшафт. Це ж якість він потім блискуче продемонстрував на Куликовому полі.

Розгром татарського війська

Річка Вожа (Рязанська область) в тому місці, де відбулася битва, протікала між горбистих берегів, порізаних при цьому глибокими ярами. Дмитро Іванович, відвівши дружину від річки, виманив ворога якраз на таку ділянку, де його основна ударна сила – кіннота, не могла рухатися вперед потужним натиском. В результаті її атака була відбита, що дозволило російським перейти в контрнаступ.

Ординці кинулись утікати, і багато з них загинули, так як знаходилася у них за спиною річка Вожа, в даному випадку, була природною перешкодою до відступу. В наступної безжальної рубці спасавшегося втечею противника, безславно загинули майже всі командування ординських сил, включаючи самого Бегіч.

Повного знищення всіх татар завадила лише опустилася ніч. Коли ж з настанням світанку річка Вожа з\’явилася з ранкового туману, то на правому, ні на лівому її березі не було видно ні одного ординця. Всі, кому пощастило залишитися в живих, зникли під покровом темряви. Здобиччю переможців став лише поспішно кинутий ними обоз.

Поражение ордынских войск на реке Воже

Підсумки битви

Поразка ординських військ на річці Воже мало ряд важливих історичних наслідків. Головне з них полягало в тому, що ця перша велика перемога військ Північно-Західної Русі над ординцями сприяла підняттю бойового духу в народі. Вона показала, що ворога, вже майже півтора століття безкарно господарював у руських землях, можна бити, і в підсумку вигнати з меж Батьківщини. У цьому сенсі річка Вожа стала тією відправною точкою, з якої почався процес, результатом якої стало повалення татаро-монгольського ярма.

Крім того, описані вище події стали багато в чому фатальними для головного ворога Русі – хана Мамая. Після розгрому в 1378 році посланих їм військ хан став швидко втрачати авторитет в Орді, поступаючись місцем більш молодого і сильного конкурента – Тахтамышу. Бажаючи виправити становище, зберегти ускользавшую з рук владу, Мамай зробив на наступний рік вдалий для себе похід проти Рязанського князівства, але вже в 1380 році був остаточно розбитий Дмитром Донським в знаменитій битві на Куликовому полі.